Грушанку рекомендуються в народній медицині як сечогінний, в'яжучий, проти спазматичний, протизапальний і антисептичний засіб.

Грушанку  використовують при катарах шлунково- кишкового тракту, хронічному запаленні нирок, сечового міхура (з наявністю гною в сечі) і передміхурової залози, при запальних захворюваннях жіночої статевої сфери, при водянці, спастичних шлунково-кишкових, головних і ревматичних болях, кровотечах (післяпологових, гемороїдальних тощо), при діабеті й цинзі. Настоєм трави Грушанки полащать ротову порожнину і горло при запаленні, промивають гнійні рани.

Для лікування ран, які довго не гноїться , використовують і свіжий сік рослини. В тібетській медицині рослину використовували при хворобах печінки, туберкульозі кісток та як жарознижуючий засіб.