Буркун лікарський (Melilotus officinalis (L.) Desr.)

Буркун має антикоагулянтнi, болетамувальні, вiдхаркувальнi, седативнi, сечогiннi, судинорозширюючi, протисудомнi властивостi. Застосовують при кровотечах, стенокардiї, гiпертонiчній хворобі, бронхітах, кашлi, безсоннi, болях у шлунку, ревматизмi, зобі, нервових розладах, лейкопенiї, набряках. Протипоказані при вагiтностi.

Дворiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки трiйчастi, дрібнозубчасті. Квiтки двостатевi, дрiбнi, жовтi, в багатоквiткових пазушних китицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Росте на лiсових галявинах, узлiссях, бiля дорiг, як бур'ян у садах. Є добрим медоносом. Для лiкарських потреб заготовляють траву буркуна, зібрану пiд час цвiтiння. Трава буркуна мiстить глiкозиди (мелiлотозид), кумарини, мелiлотин, похiднi пурину, жироподiбнi речовини, бiлок, ефiрну олiю, мiнеральнi речовини.

Внутрiшньо - настiй трави буркуна (2 ст ложки сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день.

Зовнiшньо - настiй квiток буркуна на олiї (1:10, настоювати 10 днiв) використовувати при наривах. Настiй трави (2 ст ложки сировини