З лікувальною метою ожину використовують дуже широко. У народі добре відомі її в'яжучі, протизапальні, бактерицидні, потогінні й сечогінні властивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову систему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові.

Витяжки із листа ожини мають противірусну активність і цитотоксичні властивості. Настій із сушених плодів ожини або листя визнають як корисний засіб при проносі, дизентерії й катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворюваннях і пневмонії, у випадку підвищеної нервової збудженості, особливо при істеричних припадках, патологічного клімаксу (часті приливи крові до голови, безсоння , неврастенія , невроз) та при нефропатії.

Настій із листя , крім того, допомагає при кровохарканні, шлункових крововиливах, гіперполіменореї, апендициті, водянці й цукровому діабеті. Часто лист ожини застосовують у суміші з нагідками лікарськими, маренкою запашною, сухоцвітом багновим, собачою кропивою п'тилопатевою, глодом кривавочервоним тощо.

Свіжі плоди рослини вживають як загальнозміцнюючий, заспокійливий і жарознижуючий засіб. Перестиглі плоди виявляють легку послаблюючу дію. Для місцевого лікування використовують настій із лист рослини. Його вживають при гінгівітах, афтах і захворюваннях горла, при екземі, лишаях, виразках і гнійних ранах, при біля х та хронічних запалення х піхви (кандидоз, трихомоноз та ін.). Коріння ожини використовують значно рідше. У вигляді відвару його приймають усередину при діареї, дизентерії, кровохарканні, гіперполіменореї, апендициті, водянці й розширенні вен.