У вітчизняній народній медицині зимолюбка відома як засіб, що підвищує діурез, дезінфікує сечові шляхи, підвищує виділення з організму азотистих і хлористих солей, знижує вміст цукру в крові, збуджує апетит, покращує травлення , регулює менструації.

Настій трави вживають при хронічних захворюваннях нирок (альбумінурія , гематурія , нефрит), при запальних процесах і піску в сечовому міхурі, хронічному гонорейному уретриті, звуженні уретри, при захворюваннях передміхурової залози, при набряках і водянці, захворюванні суглобів і подагрі, діабеті та диспепсії.

Як в'яжучий засіб настій п'ють при запалення х шлунково-кишкового тракту та при катарі верхніх дихальних шляхів; як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб — при внутрішніх захворюваннях, зумовлених надмірним фізичним напруженням. Місцево у вигляді настою або припарок з трави лікують хронічні хвороби шкіри, карциному, різні тверді пухлини. Відомі випадки успішного лікування раку молочної залози. В деяких зарубіжних країнах (США, Англії) рослину використовують у науковій медицині.