Ісоп лікарський, багаторічна трав'яниста дрібноопушена рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні, підведені, 20—50 см заввишки. Листки цілокраї, довголанцетні, до 8 мм завширшки, до основи клиновидно звужені, без помітного черешка, крапчастозалозисті, з трохи загорнутими на спідній бік краями. Квітки неправильні, двостатеві, яскраво-сині, іноді ро жеві; суцвіття переривчастоколосовидне, майже однобічне. Плід — з 4 горішків. Цвіте у червні — серпні. 

Фармакологічні властивості і використання:

Рослина має антисептичні й спазмолітичні властивості. В багатьох зарубіжних країнах Г. л. використовують у науковій медицині.  У вигляді настою або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпергідрозі. Місцево Г. л. використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях глотки, Для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.

Лікарські форми і застосування:

ВНУТРІШНЬО  — настій трави (1—2 сто лові ложки на 400 мл окропу, на стоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 2—3 рази на день за 20 хв до їди (пити теплим); настой ку трави (20 г трави на 100—200 мл горілки, настоюють 7 днів, проціджу ють) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день. 

ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави на 200 мл окропу, настоюють 30 хв) Для полоскань, про мивань та компресів.