Белладонна звичайна (Atropa belladonna L.)

Препарати беладони знижують секрецію слинних, шлункових і потових залоз, мають спазмолітину дію, розширюють зіницю ока, підвищують внутрішньоочний тиск, викликають параліч акомодації ока, понижують тонус бронхів, послаблюють перистальтику кишечника, прискорюють роботу серця. Використовують при бронхіальні астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гіперацидному гастриті, печінковій та нирковій коліках, вегетативних розладах нервової системи, хворобі Паркінсона. Алкалоїди красавки використовують також при отруєнні мускарином, карбахоліном, прозерином.

Багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має товсте кореневище. Стебло пряме, товсте, соковите, розгалужене. Листки короткочерешкові, яйцеподібні, цілокраї. Квітки одиничні, великі, пониклі, коричнево-фіолетові або червоно-бурі, розміщені в пазухах листків. Цвіте у травні - серпні. Плід - куляста чорна ягода. Росте в лісах Карпат, окрім того, для фармацевтичної промисловості її вирощують. Для медичних цілей заготовляють листя і коріння. Листя збирають під час цвітіння рослини, сушать на горищах. Корені викопують восени, миють у холодній воді, розрізають на шматки і висушують. Усі частини рослини містять тропінові алкалоїди (атропін, гіосциамін, скополамін).

Внутрішньо - застосовують свіжий сік рослини по 5 крапель тричі на день; порошок із листя по 10 мг тричі на день. Настоянку красавки (1:10, на 70 % спирті) приймають по 5 крапель двічі на день.

Зовнішньо - настойку красавки застосовують для розтирання суглобів. Симптоми отруєння: сухість слизових оболонок і шкіри, висипання на шкірі, дисфагія, осиплість голосу, гіперимія слизових оболонок, спрага,підвищення температури тіла, затримка сечовиділення, атонія кишечника, розширення зіниці ока і параліч акомодації, тахікардія, можливе підвищення артеріального тиску. Появляються відчуття бадьорості і збудження, судоми, пригнічення дихання.

Думки швидко змінюються одна іншою. Відмічається швидка мова, не оправдана обстановкою веселість. Постраждалі сміються, танцюють. Потім збудження зростає, виникають галюцинації, хворі чують різні звуки, співи, зміна кольорів навколишнього. Вони безперестанку щось незв'язано говорять "словесный понос". В окремих випадках можуть спостерігатися припадки "внезапного бешенства". Поступово постраждалі заспокоюються і засинають. При попаданні в організм значної дози отрути, в результаті пошкодження дихального центра в продовгастому мозку, може настати смертельний кінець. Лікування: використовують препарати, які зменшують їх дію - розчин прозерину 0,05% - 1 мл; промивання шлунка розчином гідрокарбонату натрію або перманганатом калію, всередину дають активоване вугілля. Для швидшого видалення вмісту кишечника призначають натрію або магнію сульфат. При судомах і загальному збудженні вводять барбаміл, гексенал або тіопентал натрію. Можна вводити аміназин 2,5% - 1 мл, форсований діурез - фуросемід 2% - 2 мл.