Цвіт білої акації – ароматна допомога при кашлі, гастриті та жіночих хворобах

Біла акація (*Robinia pseudoacacia*) – дерево, знайоме кожному українцю. Його духмяний аромат наповнює весняні вулиці, а бджоли збирають з нього один з найцінніших медів. Але мало хто знає, що цвіт акації – справжній скарб для народної медицини.

Що містить цвіт білої акації?

Квітки багаті на ефірні олії, флавоноїди, робінін, органічні кислоти та глікозиди. Ці речовини діють комплексно:

• зменшують запалення,
• пом’якшують кашель і біль у горлі,
• сприяють загоєнню слизових оболонок,
• мають сечогінний і легкий заспокійливий ефект.

Для чого застосовують?

Настої з квітів акації застосовують при:

• запаленні шлунка та гастритах з підвищеною кислотністю,
• простудних захворюваннях і сухому кашлі,
• гінекологічних болях і запаленнях,
• ниркових коліках і набряках.

Рецепт настою:

1 ст. ложку сухого цвіту залити 200 мл окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Пити по 1/3 склянки 2–3 рази на день перед їжею.

Застереження!

Біла акація – потужна рослина. Її кора і листя містять токсичну речовину робін, тому використовуються виключно квіти. Вагітним і дітям до 12 років вживання не рекомендоване.

Цікаво знати

Біла акація була завезена з Північної Америки у XVII столітті і швидко акліматизувалась. Її квіти – делікатес не лише для бджіл, а й у кулінарії: з них готують сиропи, цукати та навіть запашні млинці.

Цвіт білої акації – не лише краса весни, а й природний лікар для щоденного здоров’я. Збирайте, сушіть і користуйтесь з розумом!

Квітки акації використовують як сировину для виготовлення  флароніну — препарату  з гіпоазотемічною дією. В народній медицині настій квіток акації використовують як відхаркувальний, жарознижуючий, протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, діуретичний і легкий послаблюючий засіб. Його приймають усередину від кашлю і грипу, при болях у шлунку та кишечнику, при шлункових кровотечах і запальних процесах сечовивідних шляхів (пієлонефрит, нирковокам'яна хвороба, цистит). Настій кори п'ють при підвищеній кислотності шлункового соку, виразках у шлунку й кишечнику та при запорі. В гомеопатії застосовують ефірну олію акації.

Акація біла (Robіnіa pseudoacacіa L.)

Дерево родини бобових, світлолюбне, до 35 м заввишки, проріджене дерево, що пізно розпускається, з коричневою корою з глибокими тріщинами. Квітки білі, 2 см в довжину, в червні, в густих кистях завдовжки 10-20 см, сильно запашні. 

Акація біла  Робінія псевдоакація — найрозповсюдженіший в Україні вид, який використовується, передусім, на півдні для озеленення та захисних насаджень. 

Вона одна з найкращих, високопродуктивних, але примхливих ранньолітніх медоносів, що дає продуктивний взяток. Є дані, що одне дерево у віці 10—30 років дає до 8 кг меду. 

Проте такий великий взяток буває не кожного року: в посуху нектаропродуктивність білої акації різко зменшується і бджоли відвідують її неактивно. Пилок з неї бджоли майже не збирають. Медо-продуктивність у північних районах України залежно від густоти насаджень становить 100—300 кг, а на півдні України — до 1000 кг з 1 га. 

Мед з білої акації один з кращих, він білий, прозорий, має ніжний аромат, містить багато фруктози, тому кристалізується повільно, а за кристалізований осідає в білу дрібну крупку і має вигляд смальцю. 

Для одержання товарного меду з білої акації необхідно мати сильні сім'ї. Під час цвітіння контрольний вулик дає прибавку 5—6, а то й 8 кг меду в день, а за період цвітіння — 80 кг. В умовах міст на півдні України головний взяток становить по 50—55 кг меду на сім'ю, а в не сприятливу для медозбору погоду — по 40 кг. Є вказівки на те, що бджоли збирають лише третину виділеного робінією нектару, тому для повного використання взятку на 1 га насаджень рекомендується підвозити по 15 бджолиних сімей. 

У науковій медицині використовують квітки робінії при лікуванні захворювань нирок, сечового міхура і нирковокам'яної хвороби. У квітках робінії містяться глікозид робінін, ефірна олія. 

Квітки робінії звичайної заготовляють на початку цвітіння. Суцвіття зривають руками або зрізують секаторами чи ножицями, потім а суцвіть обривають квітки, розкладають шаром 2-3 см завтовшки на папір або тканину і висушують на горищах або під навісом з гарною вентиляцією. Висушену сировину пакують у фанерні ящики, вистелені цупким папером. Зберігають на підтоварниках у сухих, прохолодних приміщеннях з достатньою вентиляцією.