Багаторічна трав'яниста сіро-зелена або зеленувата рослина родини айстрових (складноцвітих). 

Має тонке косо повзуче кореневище. 

Стебла висхідні або прямостоячі, густо облистнені, 15—18 см заввишки, вгорі розгалужені й під кошиками білоповстисті, внизу розсіяно м'якоопушені. 

Листки чергові, цілісні, видовжено- або широколанцетні, коротко загострені, по краю дрібнозубчасті, рідше цілокраї, зверху голі або розсіяноволосисті, зісподу густіше вкриті прилеглими довгими тонкими білими волосками і, крім того, дрібними жовтими залозками; нижні — до основи поступово звужені в крилаті черешки, серединні і верхні — сидячі, напівстеблообгортні, нерідко з вушками. 

Квітки блідо-жовті, зібрані в невеликі (2,5—3 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла нещільне щитковидне суцвіття ; крайові язичкові квітки — жіночі, голі, гладенькі, на верхівці — тризубчасті, серединні — двостатеві, трубчасті. 

Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні. 

Поширення . Оман британський росте по всій території України (крім високогір'їв Криму і Карпат) на берегах річок і канав, на луках, к бур'я н уздовж доріг, на засмічених місцях, рідше — на полях.

Заготівля і зберігання: Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням (див. статтю Оман високий) і лист оману. Збирають лист під час цвітіння рослини і сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Почорнілі листки і листки з плямами викидають. Рослина неофіцинальна. 

Хімічний склад. Кореневища і корені оману британського містять інулін (30—40 % ), алкалоїди (0,063—0,075%), ефірну олію (до 3%), до складу якої входять алантолактон, незначна кількість ізоалантолактону і деякі інші сполуки. У листі оману є ефірна олія , флавоноїди, каротин, дубильні речовини, британін та інші сесквітерпенові лактони й аскорбінова кислота (до 45 мг% ).

Фармакологічні властивості і використання . 

Фармакологічні властивості і показання до призначення препаратів з підземних органів оману британського і оману високого збігаються , проте перевагу треба віддавати оману високому, препарати якого мають більше виражений терапевтичний ефект. Настій із лист оману британського дають усередину при скрофульозі, ревматизмі й радикуліті, від кашлю, к спазмолітичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гастралгії, коліках і проносі, к послаблюючий засіб при геморої та к засіб, що має потогінні, відхаркувальні й сечогінні властивості. Зовнішньо, к антибактеріальний і в'яжучий засіб, настій лист використовують у вигляді компресів, примочок, обмивань і полоскань при гнійних ранах, виразках, лишая х і хворобах горла. Свіже потовчене лист прикладають до виразок, гнійних ран і ран, що кровоточать. Лікарські форми і застосування . 

ВНУТРІШНЬО — настій із лист (1 столову ложку сировини настоюють 1—2 години на склянці окропу, проціджують) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО— компреси, примочки, обмивання і полоскання настоєм із лист (готують, к у попередньому прописі). 

ОМАН ВИСОКИЙ, дивосил; девясил высокий Inula helenium — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має товсте, м'ясисте кореневище з численними довгими коренями. 

Стебла міцні, прямі, рубчасті, 1—2 м заввишки, у верхній частині розгалужені, внизу розсіяно-, вгорі — густожорстковолосисті. Листки чергові, цілісні, нерівномірнозубчасті, великі (до 50 см завдовжки і 18—25 см завширшки), зверху жорстковолосисті, знизу — сіроповстисті; приземні — черешкові, еліптично-видовжені; стеблові — сидячі, видовженояйцевидні, загострені, з серцевидною, напівстеблообгортною основою. Квітки жовті, зібрані у великі (6—8 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки — жіночі, з вузьколінійним тризубчастим язичком; серединні — двостатеві, трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні (іноді — у вересні). 

Поширення . Оман високий росте розсіяно майже по всій території України. Полюбляє узлісся , чагарники, лісові луки, береги річок, вологі місця . 

Заготівля і зберігання . 

Для виготовлення ліків використовують кореневище і корені (Rhizoma cum radicibus Inulae helenii) оману. Заготовляють їх восени, залишаючи на кожні 10 м2 по одній добре розвиненій рослині для відновлення заростей. Викопані кореневища і корені відмивають від землі, розрізають на куски завдовжки 10—15 см, розщеплюють при необхідності вздовж, пров'ялюють 2—3 дні на вільному повітрі, а в сиру погоду — під укриттям, після чого досушують у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі, не вищій за 40°. Сировину можна сушити й на сонці. Сухої сировини виходить 29—30 % . Строк придатності — 3 роки. Сировина є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Кореневище і корені оману високого містять інулін (до 44 % ) та інші полісахариди (псевдоінулін, інуленін), смоли, камедь, сліди алкалоїдів, сапоніни, органічні кислоти й ефірну олію (до 4,3 % ), у складі якої є біциклічні сесквітерпенові лактони (алантолактон, ізоалантолактон, дигідроалантолактон), алантол, проазулен і а-токоферол. 

Фармакологічні властивості і використання:

Галенові препарати оману високого розріджують мокротиння , полегшують відхаркування і зменшують надмірне ви ділення з слизових оболонок дихальних шляхів, збуджують апетит і поліпшують травлення , зменшують секреторну активність кишечника і регулюють його моторику, виявляють стимулюючу дію на процес утворення жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін речовин в організмі, сприятливо впливають на хворих з туберкульозом легень (зменшується кількість харкотиння , заспокоюється кашель, припиняється виділення бацил Коха, зменшуються катаральні явища, збільшується вага і кращає загальне самопочуття хворих), виявляють збудний вплив на дихання , дещо підвищують діурез і потовиділення , мають глистогінні й антимікробні властивості, регулюють місячні. Застосування галенових препаратів оману показане і дає добрий терапевтичний ефект при гострих і хронічних захворювання х дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, катари верхніх дихальних шляхів, кашель з виділення м мокротиння ) і при грипі, при хворобах шлунково-кишкового тракту (гастрити, ентероколіти, проноси неінфекційного походження , відсутність апетиту, мляве травлення , погане й часте відригування , метеоризм, геморой), печінки і нирок, при глистяній інвазії та гіпоменструальному синдромі. Широко використовують препарати оману високого і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх дають усередину при гіпертонії, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, жовтяниці, водянці, нирковокам'яній хворобі, легких формах цукрового діабету, ревматизмі, радикуліті, золотусі, простатиті й маткових кровотечах, к засіб, що допомагає уникнути передчасних родів, та засіб при захворюваннях шкіри. З готових аптечних препаратів застосовують алантон, запропонований для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Застосовують оман і к зовнішній засіб. Мазі або настій на олії застосовують при корості, екземі й нейродермітах. Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не загоюються (але не мокнуть!). У гомеопатії оман високий застосовують к матковий засіб. 

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ і коренів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день за 1 годину до їди; алантон (Allantonum) по 0,1 г тричі на день після їди протягом 6—8 тижнів; настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1:4) по 25 крапель 3 рази на день до їди; вино оманове (100 г сировини на 1 л червоного вина, настоюють 8 днів, проціджують) по чверті склянки перед їдою як загально зміцнюючий і як такий, що збуджує апетит, засіб; 1 чайну ложку суміші (порівну) кореня оману високого і трави чебрецю плазкого заварюють як чай в 1 склянці окропу і приймають по 1 чайній ложці через кожні 2 години при коклюші; 20 г суміші (порівну) коріння оману високого і лопуха справжнього настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день при ревматизмі; настій суміші (порівну) коріння оману високого і тирличу жовтого, трави деревію звичайного (3 чайні ложки суміші на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) приймають по 2 склянки на день ковтками при анемії та хлорозі. 

ЗОВНІШНЬО — мазі для змащування уражених ділянок тіла: 

а) суміш (порівну) свинячого сала, вазеліну і риб'я чого жиру змішують з порошком із коріння оману у співвідношенні 2:1 ; 

б) 50 г подрібненого коріння оману варять 20 хвилин в 100 мл води, проціджують і одержаний відвар змішують з 50 г свинячого сала; 

в) подрібнене коріння оману змішують з свинячим салом у співвідношенні 1 : 10, варять 15 хвилин, проціджують; настій на рослинній олії (готують у співвідношенні 1 ; 10, настоюють на сонці 2 тижні); відвар (готують, к у попередньому прописі) дл компресів, промивання , примочок і полоскання .